Справжню скарбницю української автентики від початку повномасштабної війни зуміла зібрати мешканка Брусилова Аліна Святнюк. Її дивовижна колекція зараз налічує понад дві сотні вишитих рушників із різних куточків України. Також жінка береже понад 50 українських хусток і більше 20 старовинних чоловічих та жіночих сорочок. Головною ж мрією збирачки старовини є заснування власної етносадиби, де люди змогли б побачити ці скарби.
Для втілення задуманого проєкту колекціонерці вже навіть допомагають шукати старовинну хату, оскільки вдома експонатам бракує місця. “Хочеться зробити все цікаво, цивілізовано, щоб люди приходили і було що їм показати”, – поділилася планами Аліна з журналістами Суспільного.
Найбільшу емоційну цінність у колекції має сорочка дідуся з Буковини, якому в 2021 році виповнилося б 100 років. Дід Аліни помер, коли вона навчалася в третьому класі. “На цих вишиванках ми бачимо дуже багату колористику, бо там поля і полонини дуже квітчасті”, – каже колекціонерка.
Зібрані речі наочно демонструють регіональні особливості українського вбрання. Геометричні візерунки притаманні Західній Україні. Натомість для Півночі та Центру характерні рослинні орнаменти червоно-чорних кольорів. Особливе місце посідають старовинні жіночі вишиванки з конопляного тканого полотна та льону.
Багато сорочок оздоблені відомою брокарівською, або “мильною”, вишивкою з великими червоними трояндами. Такий стиль з’явився завдяки парфумеру Генріху Брокару наприкінці XIX століття. Француз додавав схеми візерунків квітів до обгорток мила. “Наші українці дуже швидко перейняли цей орнамент і перенесли його на вишивку”, – зазначила Святнюк.
Усі орнаменти традиційно виконували роль оберегів. На подолі візерунки вишивали для зв’язку з поколіннями. Малюнок на рукавах оберігав руки працьовитих жінок, а на грудях захищав душу.
Унікальну історію мають і понад 50 хусток із колекції. Бабуся чоловіка подарувала Аліні першу хустку з китицями, коли перебувала в лікарні. Вона знала про шкільні та позашкільні виступи онуки. Яскравість барв визначала статус речі. Святкові хустки вражали кольорами, а повсякденні були стриманими.
Особливою гордістю Аліни є вишиті рушники з різних областей України. Вони виконані хрестиком та гладдю. “На Житомирщині дуже багато рушників із квітково-рослинними орнаментами. Є рушники з Чернігівщини 1950–1960-х років. Також цікаво оброблені краї”, – розповіла жінка про експонати, серед яких виділяється рушник із Коломийщини.
