З приходом квітневого тепла та перших весняних дощів жителі Житомирщини масово виходять на збір виноградних равликів. Цей специфічний промисел для багатьох стає суттєвим джерелом доходу: вдалий день може принести в сімейний бюджет до кількох тисяч гривень. Про тонкощі експортного бізнесу та секрети успішного збору розповів підприємець із Брусилова Петро Охрименко, який уже чотири роки займається скуповуванням молюсків.
Історія виникнення нетипового промислу
За словами підприємця, ідея відкрити пункт прийому з’явилася досить спонтанно. Петро Охрименко вже мав налагоджену справу, пов’язану з екологією та переробкою ресурсів.
“У мене є приймальний пункт із прийому вторинної сировини. Люди запропонували паралельно приймати равликів — я погодився. І так потроху почали співпрацю”, — згадує Петро.
Оптимальні умови для старту сезону
Початок активної фази заготівлі повністю залежить від примх природи. Для того, щоб равлик масово вийшов зі схованок, потрібне поєднання високої вологості та стабільного тепла.
“Сезон починається десь на початку квітня, коли є дощ і вночі температура вище 10 градусів”, — пояснює фахівець.
Хоча збирати молюсків можна аж до осінніх холодів, саме весняний період вважається найбільш продуктивним. Минулого року сезон офіційно закрили лише в середині вересня.
Цінова політика та експортні перспективи
На сьогоднішній день за кілограм живої ваги збирачам пропонують близько 35 гривень. Цікаво, що раніше закупівельники могли самі диктувати умови, але тепер ситуація на ринку змінилася.
“Минулого року ми самі формували ціну, а цього року її встановлюють заводи — вони визначають вартість на приймальних пунктах”, — зазначає підприємець.
Левова частка зібраного врожаю — понад 80% — відправляється на іноземні ринки. В Україні залишається лише незначна частина продукції, решта проходить ретельну підготовку до експорту.
“Равликів очищають, заморожують і відправляють за кордон. В Україні залишається десь 10–20%”, — ділиться Петро Охрименко.
Критерії якості та екологічні вимоги
Об’єктом промислу є саме виноградний равлик, якого аграрії часто вважають небезпечним шкідником. Проте заготівельники дотримуються суворих правил, щоб не знищити природну популяцію.
“Вони мають бути живі і розміром від трьох сантиметрів. Дрібних не беремо, щоб популяція відновлювалася”, — наголошує Петро.
Фінансова вигода та географія збору
Для місцевих мешканців це важка, але прибуткова праця. Пошуки потребують знання місцевості та правильних локацій — від вологих ярів до густих садів та лісових заростей.
“Можна заробити і до 4 тисяч гривень за день. Але це тяжка праця — часто равликів збирають цілими сім’ями. Бувало, що одна сім’я приносила і по 500 кілограмів за день. Такий був рекорд. Проте равлик не по всій області поширений. Більше в тому напрямку — Ружин, Любар, далі в бік Києва: Корнин, Попільня. От саме по тій смузі він є. Люди там цим займаються, щоб заробити. Але равлик не росте будь-де — усе залежить від кислотності ґрунту, яка має бути відповідною. Збирати їх краще зранку або після дощу у виноградниках, лісах, садах, ярах із заростями чагарнику, біля річки, де є волога”, — деталізує підприємець.
Показники врожайності кожного року різні. Наприклад, попередній 2025 рік видався невдалим для бізнесу через несприятливу погоду.
“У 2025 році року сезон був слабкий: заморозки і суха погода. А їм потрібна волога”, — підсумував Охрименко.
Специфіка зберігання делікатного товару
Головний виклик для збирачів — швидкість. Равлик не може довго чекати, а без дотримання температурного та вологого режиму товар швидко втрачає кондицію.
“Якщо зібрав зранку — до обіду вже краще здати, інакше можуть зіпсуватися. Також важливі умови зберігання: равлики не переносять сухості й потребують вологи. Це непроста робота, але для людей, які не мають стабільного заробітку, — можливість підзаробити. Місцеві жителі знають про заготівельників і приймальні пункти в селах та районах Житомирщини, де приймають равликів”, — зауважує Петро Охрименко.
