На Житомирщині лялька-мотанка знову стає не просто сувеніром, а знаком пам’яті, захисту й віри. Майстриня народної творчості Зінаїда Бугайчук уже понад десятиліття створює автентичні мотанки та різдвяні янголи-обереги, які подорожують світом і доходять навіть до українських воїнів на передовій.
Зінаїда Бугайчук живе і працює у Черняхівській громаді. Тут, на Поліссі, вона відроджує давнє ремесло, яке колись бачила у руках своєї бабусі. Сьогодні її ляльки експонують на виставках і фестивалях в Україні та за кордоном, вони стають частиною приватних колекцій і волонтерських ініціатив, а маленькі мотанки часто вирушають на фронт як талісмани.
Займатися мотанками майстриня почала не одразу. Довгий час у її житті були навчання, родина, виховання дітей. Та з роками давні спогади повернулися.
“Я спеціально не навчалася цьому ремеслу. Воно було в мені, ніби на генетичному рівні. У дитинстві я бачила, як такі ляльки робила бабуся. А вже у дорослому віці, згадавши її оповідки, руки самі почали творити. І я не можу зупинитися”, – розповідає Зінаїда Бугайчук.
Для майстрині мотанка – це не декоративна річ, а частина родинної й національної пам’яті, яку можна передати далі.
Мотанка, за словами Зінаїди Бугайчук, прийшла до сучасних українців із глибини століть. У ній поєднані символіка, традиція й особливий спосіб виготовлення, який не можна порушувати.
“Автентичність мотанки тримається на трьох складових – техніці виконання, матеріалах і символіці. Безголкова намотка, натуральні тканини та оберегові знаки створюють справжню ляльку. Її не зшивають, бо долю не проколюють. Обличчя немає, або замість нього хрест – як знак захисту й гармонії. І дуже важливо створювати таку ляльку з чистими думками”, – пояснює майстриня.
Саме ці принципи вона зберігає у кожній своїй роботі, незалежно від теми чи розміру ляльки.
Дві колекції – до і після війни
Свою творчість Зінаїда Бугайчук умовно поділяє на два періоди. До повномасштабного вторгнення Росії вона створила колекцію “Барви України в ляльці-мотанці” – 25 авторських робіт, кожна з яких уособлює окрему область України, включно з Кримом.
“Цю колекцію замовив приватний колекціонер з Луганська. Я пошила для кожної ляльки традиційний костюм з відповідною вишивкою. Її мали презентувати на Луганщині напередодні вторгнення, але не склалося. Колекцію евакуювали на захід України. Я впевнена, що після Перемоги ми її ще покажемо – і в Україні, і в Європі”, – каже майстриня.
Після 24 лютого 2022 року з’явилася інша серія – “Спадок поколінь”. Це патріотичні мотанки, які стали символами незламності українців.
“У перші дні вторгнення я зробила кілька сотень ляльок. Вони розлетілися по світу – до Польщі, Бельгії, Німеччини, Словаччини, Данії, США. Але найбільше я пишаюся тими, які передають нашим воїнам як обереги. Створюючи їх, я прошу Бога, щоб кожен захисник повернувся додому живим”, – говорить Зінаїда Бугайчук.
Берегині, княгині та обрядові образи
У колекціях майстрині переважають обрядові ляльки. Вона називає їх Берегинями або Княгинями – залежно від образу та символіки.
- Княгиня – уособлення молодої, незаміжньої дівчини з яскравим вбранням і вінком.
- Берегиня – образ жінки-охоронниці дому у стриманішому одязі, з очіпком або хусткою.
Кожна така мотанка має власний характер і сенс, але всі вони залишаються в межах традиції.
Білі янголи для Різдва
Напередодні різдвяних свят Зінаїда Бугайчук створює особливі етноприкраси – мотанки у вигляді білих янголів. Ними прикрашають ялинки, дідухи або оселі.
“Усі мої різдвяні янголи – білого кольору. Я зберігаю безликість, намотування без голки, використовую натуральні матеріали – білу тканину, світлі нитки, домотканий льон. Янгол має вертикальну форму – як символ зв’язку неба і землі. У кожного з них я закладаю побажання Перемоги, миру і внутрішнього світла для України”, – розповідає майстриня.
За її словами, інтерес до таких оберегів особливо зростає перед Різдвом, коли люди шукають тепла, захисту й надії.
Простий янгол своїми руками
Створити різдвяного янгола-оберега може кожен. Для цього, каже майстриня, потрібно зовсім небагато:
- шматочок білої тканини;
- нитки;
- гарний настрій і щире бажання.
У часи випробувань такі прості речі, переконана Зінаїда Бугайчук, допомагають людям триматися за світло і пам’ятати, що традиція може бути джерелом сили.
