Підсумки листопадових виборів до американського Конгресу можуть стати тією точкою відліку, яка визначить фінал війни в Україні. Політолог Володимир Фесенко припускає, що ймовірне зменшення впливу Дональда Трампа на законодавчу гілку влади здатне стати стимулом для Володимира Путіна прискорити переговорний процес.
На думку аналітика, російський диктатор розглядає чинного президента США як ключову фігуру, з якою потенційно можна досягти вигідних домовленостей. Проте політична стабільність у Штатах є хиткою, і час працює проти інтересів Москви.
«Адже зараз він ще може домовитися з Трампом про таку мирну угоду, яка передбачатиме відмову НАТО і США від членства України в Альянсі та певні інші компроміси, вигідні для Росії. Навіть збереження контролю над значною частиною України теж може влаштувати Москву, але, звісно, Росія хоче більше», – підкреслює Фесенко.
Головний ризик для Кремля полягає у тому, що втрата Трампом лояльного Конгресу автоматично означатиме блокування його зовнішньополітичних кроків. Це створює ситуацію, де Путіну логічніше домовлятися саме зараз, поки Білий дім володіє достатнім обсягом реальної влади.
«Це ризик для Путіна. Тож цілком можливо, що він вирішить домовлятися зараз, коли у Трампа достатньо влади. Це один варіант, поки що не найбільш вірогідний», – зазначає експерт, аналізуючи стратегію РФ.
Водночас Фесенко зауважує – якщо Трамп буде змушений зануритися у внутрішні суперечки США, роль медіаторів у війні можуть перехопити інші світові гравці. Йдеться про можливу ініціативу з боку Китаю, Туреччини або Організації Об’єднаних Націй.
Політолог прогнозує, що вакууму в діалозі не буде, проте формат зустрічей може змінитись. Трамп може спробувати перекрити внутрішні невдачі гучними успіхами на міжнародній арені, але для цього йому доведеться змінити тактику. Якщо в центрі дискусій залишатимуться виключно території, переговори неминуче зайдуть у глухий кут.
Щоб реанімувати процес, американський лідер може піти на кадрові перестановки у своїй команді. Фесенко вважає, що на перший план можуть вийти політики з іншими підходами, чия роль зараз не є домінуючою у цьому питанні.
«Можуть бути змінені переговірники, наприклад, Марко Рубіо почне більше займатися переговорним процесом, або Джей Ді Венс. Наслідки зміни підходів і переговірників можуть бути різними. Тож вплив може бути, хоча й неоднозначний», – резюмує політолог.
Трансформація військової підтримки Києва з боку Вашингтона
Варто врахувати, що посол США при НАТО Метью Вітакер уже підтвердив факт глобальної ревізії зовнішньополітичного курсу країни під керівництвом Трампа. Це стосується як подальшого формату участі Америки в Альянсі, так і обсягів підтримки європейських зусиль в Україні.
Вітакер акцентував, що будь-які рішення базуються на принципі «Америка понад усе», а фінальні кроки залежать виключно від особистого бачення глави держави.
Дональд Трамп неодноразово публічно критикував масштаби допомоги Україні. Його позиція залишається послідовною: він вважає витрати надмірними, а втручання США у конфлікт – спірним рішенням.
Наразі Вашингтон уже демонструє зміну пріоритетів, що відчутно впливає на логістику та забезпечення української армії, зокрема у такому критичному сегменті, як постачання боєприпасів.
