У Житомирі, на батьківщині Лесі Українки, відбулася всеукраїнська прем’єра музичного фільму “Соловейковий спів”, створеного до 155-річчя з дня народження поетеси.
Стрічка, знята ще до початку повномасштабної війни, поєднала українську поезію XIX–XX століть із сучасною кіномовою і після тривалої паузи вперше була показана українському глядачеві.
Показ відбувся 16 лютого і став символічним поверненням проєкту туди, де формувалися ідеї гідності, які сповідувала Леся Українка. Саме Житомирщина стала не лише місцем зйомок, а й духовною точкою відліку для фільму.
Музичний фільм знімали у 2021 році на Житомирщині. У творчій команді об’єдналися митці, для яких ім’я Лесі Українки має особисте значення.
- режисер Валерій Георгіян
- оперна співачка і виконавиця романсів Галина Довбиш
- авторка сценарію та продюсерка Ірина Навоєва
- піаніст Артем Зірка
Троє з них – житомиряни, земляки Лесі Українки. Первинно прем’єру планували на 2022 рік, до 150-річчя від дня народження поетеси. Однак 24 лютого ці плани зруйнувала війна.
“Доторкнутися до постаті Лесі Українки для мене і почесно, і відповідально. Як музикант, я мріяла закохувати світ в українську музику, культуру, слово”, – розповіла в ефірі Українського радіо Житомир Галина Довбиш.
“Я розумію, яка це велика місія – пропагувати Лесине слово”, – зазначила співачка.
У фільмі прозвучали 11 романсів на поезії Лесі Українки. Це твори композиторів XIX–XX століть, частина з яких, за словами виконавиці, раніше взагалі не мала зафіксованих виконань.
Серед них – романс “Не він один” на музику Кос-Анатольського, для виконання якого довелося отримувати окремий дозвіл у родини композитора. Галина Довбиш називає цей твір одою і присвятою Україні.
До фільму також увійшли романси:
- Тамари Сидоренко-Малюкової
- Георгія Майбороди
- Богдани Фільц
- Федора Надененка
- Якова Степового
- Петра Гадамаки
- Ірини Кириліної
- Віктора Герасимчука
- Миколи Лисенка
Назву стрічці дав однойменний романс “Соловейковий спів”. Саме він став художнім центром фільму.
За словами співачки, ще до війни ці твори звучали актуально, але сьогодні, в умовах боротьби українського народу, вони сприймаються особливо гостро.
Після початку повномасштабного вторгнення режисер Валерій Георгіян пішов добровольцем і нині служить військовим кореспондентом. Роботу над фільмом продовжили вже за кордоном.
Галина Довбиш виїхала до Польщі, де стрічку доопрацьовували в межах українсько-польського проєкту “Я хочу крізь сльози сміятись”. До фінального монтажу долучився оператор Варшавського телебачення Павел Шифір.
Перший показ відбувся у Плоцьку – партнерському місті Житомира. Згодом фільм двічі презентували у Відні, під час стажування співачки в музичній академії.
“Ми показували його за донати на потреби України, щоб не лише знайомити з нашою культурою, але й допомагати нашим військовим”, – розповіла Галина Довбиш.
Паралельно вона займалася волонтерством, працювала перекладачкою та брала участь у благодійних заходах на підтримку України.
Локацією для зйомок став замок-музей Радомисль. Зняти фільм саме на Житомирщині допомогла заслужений лікар України Ольга Богомолець, яка відгукнулася на ідею проєкту.
Для творчої команди це місце стало не лише візуальним тлом, а й смисловим простором, що підкреслює зв’язок Лесі Українки з рідною землею.
“Мені дуже приємно, що фільм повернувся додому. Його презентація пройшла там, де жила родина Косачів-Драгоманових”, – сказала співачка.
Всеукраїнська прем’єра в Житомирі стала лише початком нового етапу для “Соловейкового співу”. Автори планують покази в інших містах України та за кордоном і вже мають перші пропозиції.
Організаторами і партнерами показу виступили:
- Житомирський обласний центр народної творчості та туризму
- Житомирська обласна спілка поляків України
- Житомирський фаховий коледж культури і мистецтв імені Івана Огієнка
- кінотеатр імені Івана Франка
Підтримку у проведенні надало Житомирське обласне управління культури та туризму.
Фільм “Соловейковий спів” став не лише мистецькою подією, а й культурною відповіддю на виклики часу – спробою говорити з сучасністю мовою Лесі Українки.
