Щороку 12 січня в Україні згадують людей, які заплатили свободою за право мислити і говорити вільно. День українського політв’язня виник не як формальність, а як акт спротиву репресіям і забуттю.
Цю традицію започаткували у 1975 році в Мордовських таборах. Її ініціатором став В’ячеслав Чорновіл, який закликав навіть за ґратами не мовчати про жорстокість радянського режиму та підтримувати тих, кого карали за переконання.
Відтоді ця дата стала днем пам’яті українців, переслідуваних за прагнення бути вільними, зберегти мову, культуру та право на власну позицію.
Дата має чітке історичне підґрунтя. Саме 12 січня 1972 року, після різдвяних вертепів, почалася так звана друга хвиля погрому української інтелігенції. Вона фактично поклала край руху шістдесятників.
Упродовж кількох днів у Києві та Львові радянські спецслужби провели масові арешти. Серед затриманих були:
- Іван Світличний
- Євген Сверстюк
- Василь Стус
- Леонід Плющ
- Іван Дзюба
- В’ячеслав Чорновіл
- Михайло Осадчий
- Іван Гель
- Стефанія Шабатура
- Ірина Стасів-Калинець
- Зіновій Антонюк
Трохи пізніше були заарештовані також Ігор Калинець та інші діячі українського руху опору.
Наступна хвиля арештів припала на квітень – травень 1972 року. Загалом у 1972 – 1974 роках радянська влада провела тисячі репресивних дій проти українців.
За наявними даними, за цей період:
- проведено понад тисячу обшуків
- заарештовано 193 людини
- 100 осіб засуджено за антирадянську пропаганду
- 27 осіб переслідувано за релігійні переконання
Більшість із них отримали по 7 років таборів суворого режиму та 5 років заслання. Українців масово вивозили до Мордовії та Пермської області, пізніше – у Сибір і Казахстан. Тих, кого влада вважала найбільш небезпечними, ізолювали у психіатричних лікарнях.
Боротьба радянського режиму з українським дисидентським рухом розпочалася ще в середині 1950-х років. Активізація національно-культурного життя після смерті Сталіна та поява шістдесятників викликали страх у партійного керівництва.
Лише в період так званої хрущовської відлиги з 1954 до 1964 року було заарештовано майже 800 людей за звинуваченнями в антирадянській діяльності.
Окремою сторінкою стали арешти наприкінці літа 1965 року. З 24 серпня до 4 вересня у Києві, Львові, Одесі, Івано-Франківську, Тернополі, Луцьку та Феодосії було затримано понад 20 представників української інтелігенції, серед яких брати Михайло та Богдан Горині, Іван Світличний, Святослав Караванський.
Після початку повномасштабного вторгнення росії у 2022 році саме поняття політв’язня набуло значно ширшого і трагічнішого змісту. Якщо раніше йшлося про 130 – 170 українських громадян, ув’язнених за політичними мотивами, то нині мова йде про тисячі цивільних.
Людей позбавляють волі за власну позицію, слова чи сам факт української ідентичності. День українського політв’язня сьогодні звучить не лише як спогад про минуле, а й як нагадування про злочини, що тривають просто зараз.
