Сьогодні у Житомирі віддали шану Воїну, який до останнього боронив Україну. Олег Матвійчук загинув під час виконання бойового завдання, залишивши по собі світлу пам’ять та вдячність усіх, хто його знав.
Олег Валерійович Матвійчук народився і виріс у селі Горбулів. З дитинства був опорою для рідних – добрий, працьовитий, активний. У шкільні роки допомагав батькам, вирізнявся життєрадісністю і щирістю. Згодом здобув професію машиніста кранів автомобільних і довгі роки працював водієм, де швидко завоював повагу та довіру.
Його серце було відкритим для людей і тварин, а любов до техніки і музики не згасала все життя. Олег грав на гітарі, долучався до концертів та підтримував колег гумором і піснею. Родина завжди була для нього найбільшою цінністю – про своїх синів мріяв і дбав, прагнув для них спокою та радості.
Коли Україна опинилася у небезпеці, у березні 2022 року він добровільно став до лав захисників. Під час найважчих випробувань не втрачав мужності та знаходив час підтримати словом близьких.
“Навіть у найважчі моменти війни він намагався підтримувати зв’язок із рідними, заспокоював і просив не хвилюватися за нього.”
Сміливість і розсудливість Олега відзначали побратими та командири. Його цінували за людяність, витримку і вірність присязі. 27 січня 2026 року під час виконання бойового завдання Олег Матвійчук загинув. Вічна пам’ять герою.
Світлі спогади про Олега Валерійовича житимуть у серцях тих, хто його знав, а його приклад – надихатиме нові покоління українців.








