Символ боротьби за право вільно жити на рідній землі підняли в Житомирі. Так місцева громада продемонструвала офіційну підтримку корінному населенню півострова. Подія приурочена до Дня боротьби за права кримськотатарського народу. Акція символізує непохитну віру в деокупацію українського Криму.
Звіт про цей захід оприлюднила пресслужба Житомирської міської ради.
…18 травня 1944 року радянська влада розпочала насильницьку депортацію кримськотатарського народу з території Криму. За наказом керівництва срср упродовж кількох днів сотні тисяч людей були примусово вивезені переважно до Узбекистану, а також до інших віддалених районів Середньої Азії, Сибіру та Уралу. Людям давали лише кілька хвилин на збори, після чего вантажили у товарні вагони та відправляли у багатотижневу дорогу. Депортація відбувалася у нелюдських умовах — без достатньої кількості води, їжі та медичної допомоги. Тисячі кримських татар померли дорогою або в перші роки заслання. За різними оцінками, з Криму було депортовано понад 190 тисяч кримських татар. Тодішня радянська влада безпідставно звинуватила цілий народ у співпраці з нацистами під час Другої світової війни. Це один зі злочинів сталінського тоталітарного режиму та спроба знищити етнічну спільноту на його історичній батьківщині.
Етнічна спільнота тривалий час піддавалася жорсткій русифікації після злочинів тоталітарного режиму СРСР. Тодішня влада активно перейменовувала населені пункти та цілеспрямовано знищувала мечеті й унікальні пам’ятки культури. Комуністи намагалися повністю стерти згадки про депортованих людей з офіційних історичних джерел.
Повернення корінного етоносу на батьківщину стало результатом багаторічного затятого опору. Протягом 1960–1980-х років активісти організовували мирні акції протесту. Вони апелювали до світової спільноти. Правозахисники вимагали негайного поновлення законних прав корінного народу.
Лише наприкінці 1980-х розпочався масовий переїзд сімей назад на півострів. Громадяни прагнули ростити дітей під рідним небом. Люди з нуля відновлювали свої релігійні традиції, побут і мову.
Ключову роль у відродженні та самоорганізації нації відіграв Меджліс. Однак після окупації Криму російською федерацією у 2014 році репресії відновилися. Кремль офіційно назвав легітимний представницький орган “екстремістською організацією” та заборонив його діяльність. За проукраїнську позицію людей знову кидають за ґрати.
Трагічні події 1944 року офіційно визнані геноцидом. Це глибока рана в пам’яті людства.
Нині корінні кримчани є невід’ємною частиною нашої держави. На передовій вони зі зброєю в руках виборюють незалежність України.
