Іван Башинський із Малина на Житомирщині — художник, який понад пів століття присвятив живопису. У його творчому доробку — пейзажі, ікони, графічні ілюстрації, натюрморти, а також оформлення книжок і навіть розмальована зупинка на рідній вулиці. Сам митець зізнається: «Не можу не малювати — це вже частина мого життя».
Художник розповів, що прокидається о четвертій ранку, бере до рук пензель і починає малювати. Малювання стало для нього не лише роботою, а справжнім способом життя, який супроводжує його з дитинства.
Перші кроки у мистецтві
Іван народився у селі Грезля Народицької громади. Ще школярем почав малювати для районної газети «Зоря» з Овруча. Спочатку це були малюнки олівцем, а згодом він опанував туш — адже для друку через цинкографію потрібні були чіткі контури. «Спершу надсилав роботи поштою, а потім сам возив у редакцію — 25 кілометрів велосипедом», — пригадує він.
З часом юний художник вдосконалював техніку, вчився за зразками з журналів і газет, і вже у випускному класі його портрет як одного з кращих кореспондентів висів у редакції газети «Жовтневі зорі».
Навчання, служба і перші професійні роботи
Після школи Іван вступив до Миколаївського кораблебудівного училища, де швидко помітили його талант. Місцевий художник запросив його помічником, а після навчання Іван потрапив на службу у флот до Севастополя. Там він продовжував малювати, надсилаючи роботи до конкурсів і навіть у рідні Народичі. «Морська тематика мене надихала — кораблі, хвилі, люди у формі», — каже він.
Життя у Києві та переїзд до Малина
Після служби Башинський жив у Києві, працював у будівельній галузі, підробляв художником-оформлювачем і створював ілюстрації для газет «Молодь України», «Сільські вісті» та «Житомирщина». Саме в столиці він зустрів свою майбутню дружину, уродженку Малина, після чого переїхав до її рідного міста.
У Малині він спершу працював газозварювальником, але згодом став художником-оформлювачем. «На свята мене кликали допомагати з плакатами та гаслами. Разом із Євгеном Гарбараром ми малювали без лінійок — усе від руки», — пригадує Іван.
Графіка, книги і визнання
У Малині Башинський почав співпрацювати з місцевою газетою «Малинські новини» (раніше — «Прапор Жовтня»). Його гумористичні замальовки, пейзажі та портрети друкувалися регулярно. Згодом він почав оформлювати книги місцевих авторів, а його роботи прикрасили численні історичні збірки. У 2018 році вийшов альбом «Через простір і час. Застигла історія Малина», повністю ілюстрований його графікою — 31 малюнок створений на основі архівних матеріалів і спогадів старожилів.
«Доводилося перемальовувати деталі, бо не завжди фото збігалися з описами. Додумував, домальовував — головне, щоб передати дух минулого», — пояснює художник.
Нові проєкти і натхнення
Останніми роками Іван Башинський працює тушшю, пером і тонким пензлем. Його нова робота — оформлення тритомника «Все буде Україна!» поетеси Галини Студінської, за який він отримав медаль «За служіння мистецтву» від Всеукраїнського об’єднання громадян «Країна».
«Я ілюстрував три книги — у кожній приблизно п’ятдесят малюнків. Спочатку читаю вірш, а потім малюю те, що відчуваю», — ділиться митець.
Крім графіки, Іван малює пейзажі рідного краю. З блокнотом і олівцем він вирушає на природу, спостерігає, робить начерки, а потім переносить на полотно. Також створює ікони, які покриває лаком, щоб надати їм блиску та зберегти фарбу.
«Я розмалював навіть зупинку біля свого будинку та прикрасив криницю на вулиці. А коли не малюю — рибалю, збираю гриби, працюю на городі. Сідаю на велосипед, беру блокнот, їду — і якщо бачу щось гарне, одразу малюю», — усміхається Іван Башинський.
За понад пів століття творчості художник зберіг дитячу пристрасть до мистецтва й продовжує щодня знаходити натхнення у звичайних речах, які його оточують.
