Кінець грудня приносить не лише календарну зиму, а й важливу астрономічну межу. Саме у ці дні Північна півкуля переживає найкоротший світловий день і найдовшу ніч у році.
21 або 22 грудня настає день зимового сонцестояння – момент, який здавна був орієнтиром для природних ритмів, сезонів і навіть людських свят. Про значення цього явища та його вплив на життя людей розповів астроном Іван Крячко.
За словами науковця, протягом року існує чотири ключові астрономічні дати, що визначають зміну сезонів. Вони безпосередньо пов’язані з рухом Сонця та положенням Землі в космосі.
“Людство вигадало й встановило величезну кількість святкових днів, котрі відзначає упродовж одного календарного року. Деякі з цих днів людині колись давно «підказала» природа. Найвідоміші серед них ті, що пов’язані із Сонцем та порами року. Йдеться про дні, коли трапляються важливі астрономічні явища – сонцестояння і рівнодення. Їх чотири: два сонцестояння та два рівнодення”, – пояснив Іван Крячко.
Особливість зимового сонцестояння полягає в тому, що в ці дні висота Сонця над горизонтом у полудень майже не змінюється. Світило досягає найнижчої точки свого небесного шляху, через що складається враження, ніби воно на кілька днів зупиняється.
“Сонце наче зупиняється, дійшовши в найнижчу точку свого небесного шляху, на перепочинок, щоб далі рушити вгору. Що далі від дня зимового сонцестояння, то вище воно буде підніматися над землею і довшим ставатиме день, а ніч – коротшою”, – зазначив астроном.
Цей поступовий рух триватиме аж до літнього сонцестояння, яке зазвичай припадає на 20 або 21 червня. Саме тоді Сонце піднімається на свою умовну небесну вершину, а день стає найдовшим у році.
Причина таких змін криється у нахилі земної осі. Вона розташована під кутом до площини орбіти планети навколо Сонця, через що півкулі протягом року освітлюються нерівномірно і отримують різну кількість тепла.
“Якби вісь обертання Землі була перпендикулярною до площини її орбіти, то цих змін на нашій планеті не було б. Хоча це звучить банально, але Сонце – головне джерело світла і тепла на Землі”, – наголосив Іван Крячко.
Науковець додає, що навіть у сучасному індустріальному світі люди, як і вся жива природа, гостро відчувають зміну тривалості світлового дня. Після зимового сонцестояння світанки поступово стають раннішими, а заходи Сонця – пізнішими.
Саме це повернення світла, за словами астронома, наші предки сприймали як особливу надію і радість. Водночас із цього моменту і до весняного рівнодення у Північній півкулі триває астрономічна зима, межі якої, як і інших сезонів, чітко визначаються сонцестояннями та рівноденнями.
