У селі Стугівщина Овруцької громади, що на Житомирщині, місцеві господині зберігають давню кулінарну традицію — готують автентичну поліську страву з картоплі під назвою макар. Цей рецепт передається з покоління в покоління, а головними його берегинями є учасниці фольклорного гурту «Берегині».
За словами місцевої жительки Наталії Пилипчук, макар готують у печі, виключно у глиняних горщиках. Під час приготування жінки вдягають традиційний одяг, розпалюють піч та спілкуються між собою на місцевому поліському діалекті, відтворюючи атмосферу минулих часів.
«Макар — це дуже давня страва. Її готували ще наші діди та прадіди, і ми з дитинства пам’ятаємо цей смак. У дитинстві, коли копали картоплю, великі бульби відкладали окремо — на макара. Бо їх було легше терти», — згадує Наталія Пилипчук.
Господині розповідають, що назва страви має загадкове походження. «Нас часто запитують, чому саме макар. Ми й самі не знаємо — можливо, від імені когось із давніх мешканців села. Але нам ця назва до душі, і ми її не змінюємо, бо це наш кулінарний спадок», — додає пані Наталія.
Для приготування макара беруть сиру картоплю, яку натирають на терку. «Наші бабусі користувалися дрібною теркою, а ми тепер трохи спростили собі життя — тремо на більшу. Додаємо яйця, трохи солі, іноді спеції чи перець, але класичний варіант — без них. Обов’язково робимо засмажку зі шкварками», — каже господиня.
Після цього тісто викладають у макотрик — глиняну посудину, у якій страва запікається у печі. «Якщо піч ще з полум’ям, ставити не можна. Треба дочекатися, поки залишиться тільки жар. Тоді ставимо горщик, обкладаємо вугіллям — і макар повинен “впріти” три-чотири години», — пояснює Наталія.
Після запікання страва набуває золотистого кольору, щільної консистенції та особливого аромату. Її традиційно подають зі шкварками, сметаною, а запивають молоком або домашнім квасом.
Своїми секретами приготування поділилися й інші учасниці гурту «Берегині». Галина Хілько пригадує, що в роки нестачі сала її мати готувала макар на олії. А Галина Шильник розповіла, що в їхній родині до тіста додавали висушені ягоди — чорниці чи журавлину, щоб страва мала приємну кислинку і темніший колір.
Так у селі Стугівщина відроджують не просто рецепт, а частинку культурної пам’яті Полісся — страву, яка об’єднує покоління та зберігає душу українського села.
