У Коростені на Житомирщині одна людина зуміла зробити те, що зазвичай потребує інституцій і десятиліть – створити писемну основу мови та вплести її в національний культурний контекст.
Михайло Козимиренко, знаний у місті як Міха, уклав ромську абетку і переклав ромською мовою твори ключових українських класиків – від Тараса Шевченка до Лесі Українки, Івана Франка та Максима Рильського.
Про цю роботу розповів директор Коростенської міської школи мистецтв Володимир Демиденко. Саме там Козимиренко пропрацював викладачем близько 40 років, виховавши понад сотню учнів і паралельно вибудовуючи власний культурний проєкт.
За словами Демиденка, Козимиренко фактично створив міст між українською та ромською культурами – не декларативно, а через мову, поезію і музику.
Серед його перекладів – «Заповіт» Тараса Шевченка, який ромською мовою увійшов до збірки «Думи мої» під назвою «Думи мыре», а також тексти гімну України та поезії Максима Рильського і Івана Франка.
Володимир Демиденко нагадує, що життєва історія Михайла Козимиренка багато в чому пояснює цю двомовність.
“Народився він 6 лютого 1938 року в Чернігові. Батько був ромом, мати – українкою. Саме вона навчила його досконало володіти українською мовою. Для збереження ромської культури він написав дуже багато творів. Це людина, знана далеко за межами нашого міста”, – сказав директор школи мистецтв.
До видання книжок Козимиренка долучався письменник і видавець Віктор Васильчук. Він згадує, як автор уперше приніс рукопис ромською мовою і запропонував видати його окремою книжкою.
“Це була книжка «Коли виростеш, сину». Моя донька навіть робила ілюстрації й трохи вчила ромську мову, щоб передати менталітет. Згодом департамент національних меншин видав її накладом тисяча примірників”, – розповів Васильчук.
Він також зачитав фрагмент поезії Шевченка в оригіналі та її ромський переклад, наголосивши, що переклади Козимиренка не були механічними – вони зберігали інтонацію і сенс українського тексту.
Книжкова спадщина Михайла Козимиренка нині зберігається у Коростенській міській публічній бібліотеці. Про це повідомила методистка бібліотеки Тетяна Примаченко.
За її словами, за життя автора були видані кілька збірок, зокрема:
- «Я – ром»
- «Циганське сонце»
- дитяча книжка «Виростеш ти, сину»
- збірка «Циганські чари», де твори подані українською та ромською мовами
Тетяна Примаченко підкреслює, що Козимиренко був не лише перекладачем, а й сам писав українською мовою, звертаючись до тем ідентичності, пам’яті та зникнення культури.
“Коли помре останній ром – помре і пісня за селом. Сховає місяць чорні хмари, замовкнуть скрипки і гітари”, – декламувала вона один із його віршів.
Михайло Козимиренко помер 19 липня 2005 року у віці 67 років. Його тексти й переклади залишилися не лише літературною спадщиною, а й рідкісним прикладом того, як одна людина може зафіксувати і передати мову цілого народу.
