У селі Висока Піч, що на Житомирщині, діє музей “Барви стратегічного Полісся”, де відвідувачі можуть ознайомитися з історією краю — від давніх часів до сьогодення. Колекція музею нараховує понад 8 тисяч експонатів, а сам заклад займає понад тисячу квадратних метрів у приміщенні колишньої школи.
За словами завідувача музею Вадима Дацюка, це найбільший за площею музей такого типу серед закладів освіти області. Створений власними силами у 2021 році, музей спочатку займав лише 50 квадратних метрів, однак нині простір експозицій значно розширено. Щороку заклад відвідує понад тисяча гостей.
Серед найцікавіших експонатів – булава, виготовлена зі знищених в Україні ракетних комплексів. Вона слугує нагадуванням про потужний ракетно-ядерний потенціал країни, який було втрачено після здобуття незалежності. Особливе місце займають і матеріали про радянське минуле села: колись тут діяли два ракетних полки, а комплекс “Піонер” мав значну бойову потужність.
Музей розповідає і про економічну історію Високої Печі. Ще у 1773 році тут з’явився перший металургійний комплекс, а назви місцевих урочищ і сіл — Нова Рудня, Пошта Рудня, Рудня Городище — походять від історії видобутку болотної руди. В середині XIX століття в селі працювали заводи, які випускали продукцію на значні суми для свого часу.
Велику увагу в музеї приділили темі війни. Одна з експозицій присвячена жителям села, які загинули на фронті. Зберігаються особисті речі, фотографії, нагороди, а також унікальні моделі, створені загиблим моделіcтом Антоном Кірейчиковим. Є й малюнки військового Олександра Раковського, які він залишив громаді.
Експонати до музею приносять і місцеві жителі, і працівники школи. Як розповіла місцева мешканка Любов Дацюк, у фондах зібрані унікальні предмети побуту — постоли, ночви, маслички, глечики. Частину речей привезли навіть з інших сіл області, зберігаючи пам’ять про ремесла та традиції.
Серед експозицій є відтворена “Квартира директора школи”, що відображає стиль життя 70-80-х років минулого століття. Будівлю школи спроєктував архітектор Малигін ще у 1938 році, а зведення завершили вже після війни — у 1951-му.
Музей фінансується за рахунок бюджету Тетерівської громади. Через відсутність коштів на опалення заклад відвідують переважно в теплу пору року, однак інтерес до його експозицій залишається високим серед мешканців і гостей краю.
