Дев’ятикласники Гадзинської гімназії з Глибочицької громади святкували свій випускний на вершині найвищої гори України. 21 червня восьмеро учнів разом із класним керівником та батьками здійснили підйом на Говерлу, де і відбулося вручення свідоцтв про закінчення навчання.
Ідея провести випускний не в традиційному форматі з’явилася ще кілька років тому. Її авторка — класна керівниця та вчителька історії й правознавства Ольга Бабич. Вона ж — і мама одного з випускників. Саме вона переконала дітей і батьків у тому, що замість кафе чи альтанки випуск можна перетворити на справжню символічну подорож – до вершини, з якої відкривається не лише краєвид, а й новий етап життя.
“Мені хотілося показати дітям, що ми здатні на великі речі. Я з самого початку знала, що це буде щось більше, ніж просто прогулянка. Говерла — це виклик. І дуже хотілося, щоб цей момент вони запам’ятали надовго”, — розповіла Ольга Бабич.
Підготовка до підйому тривала кілька місяців. Усього в класі десять випускників, проте через різні обставини до походу долучилися вісім учнів. Разом із ними вирушили і кілька батьків. За словами вчительки, на маршрут завдовжки понад 7 кілометрів група витратила близько шести годин — піднімалися повільно, з зупинками, але без жодного нарікання. Найскладнішим виявився не підйом, а спуск.
На самій вершині Говерли відбулося символічне вручення свідоцтв. Усі втомлені, але щасливі — розгортали конверти з документами серед хмар і фотографувалися з українським прапором. Після невеликого святкування — час спускатися.
Це вже не перша нестандартна ініціатива Ольги Бабич. За 23 роки роботи в рідній школі вона постійно шукає способи згуртувати клас не лише у стінах гімназії. Вони разом їздять на екскурсії, ходять у походи, організовують пікніки з батьками. Саме завдяки цій довірі, каже педагогиня, вдається досягати взаєморозуміння навіть у складних ситуаціях.
Окрім самого підйому, діти отримали ще один несподіваний “останній дзвоник” — по дорозі до вершини їм трапилася отара з понад 600 овець. Всі тварини мали на шиях дзвіночки, що створювали справжній музичний супровід походу. Цей момент учні сприйняли як добрий знак і жартома назвали другим дзвоником, вже “гірським”.
Усмішки, фото, жарти про “найекстремальніший випуск” — усе це, за словами самої вчительки, стало не просто святом, а прикладом того, як у звичайному можна знайти велике. І як важливо разом проходити не лише навчальні програми, а й життєві маршрути.
