Українська система захисту дітей демонструє тривожну тенденцію: кількість нових сімей для сиріт почала стрімко падати. Протягом 2025 року лише 1 150 малюків та підлітків отримали офіційних батьків. Це на 10% менше за показники 2024 року, коли було встановлено воєнний рекорд. Статистика Опендатабот свідчить про загальне скорочення кількості дітей у дитбудинках.
Зараз в Україні налічується 59 350 дітей, що мають статус сиріт або позбавлених піклування. Кількість таких неповнолітніх щороку зменшується приблизно на 3%. Проте лише 20 705 із них є круглими сиротами. Більшість вихованців інтернатів перебувають там через складні життєві обставини біологічних батьків.
«З 60 тисяч дітей, які перебувають в інтернатних закладах, лише близько 5 тисяч мають статус, що дозволяє їх усиновити. Решта — це так звані соціальні сироти: вони мають батьків або законних представників, але з різних причин живуть в інституційних установах. Відповідно, формально вони не можуть бути усиновлені», — зазначає адвокатка та усиновлювачка Інна Мірошниченко.
Цікаво, що інтерес до батьківства серед населення вперше за тривалий час пішов на спад. Кількість кандидатів у 2025 році скоротилася на 13%, зупинившись на позначці 2 097 осіб. Основну масу потенційних батьків (77%) складають подружні пари. Водночас 479 одиноких українців також готові взяти на себе таку відповідальність.
Віковий портрет усиновлювачів залишається стабільним. Близько 50% кандидатів перебувають у віці від 40 до 50 років. Молодь до 40 років складає 41% від загального списку. Найменше охочих серед людей, старших за 50 – лише кожен десятий.
Територіально лідерами за кількістю кандидатів залишаються Київ (244 особи) та область (224). Активно шукають дітей також мешканці Львівщини та Дніпропетровщини. Там зареєстровано 191 та 182 потенційних батьків відповідно.
Дніпропетровська область вже три роки тримає першість за реальним рівнем усиновлення. Торік тут 136 дітей знайшли родини. Друге місце посідає Київщина (122), а третє – Одещина (101). Це логічно, адже саме на Дніпропетровщині зосереджено найбільше сиріт – майже 7,4 тисячі.
«Сама процедура усиновлення є достатньо чіткою, зрозумілою і формально не надто складною, але вона тривала в часі. Серйозним бар’єром також є сама територіальна система підбору дитини: кандидат стає на облік у своєму районі й отримує інформацію лише про дітей, які перебувають на обліку саме там. Раніше частково цю проблему вирішувала база Мінсоцполітики, де можна було побачити дітей, які не були влаштовані на місцевому рівні, проте зараз цей інструмент не працює, і в результаті кандидати часто просто не можуть знайти „свою“ дитину», — пояснює адвокатка та усиновлювачка Інна Мірошниченко.
Однією з головних перешкод є неможливість роз’єднання родичів. Часто в системі перебувають групи з трьох або п’яти братів і сестер. Більшість українців психологічно готові прийняти лише одну дитину. Лише одиниці наважуються на виховання цілої родинної групи.
«Багато усиновлювачів шукають соматично здорову дитину, яких у системі дуже мало. Важливо розуміти, що діти потрапляють до інтернатних закладів не від доброго життя: вони можуть мати проблеми зі здоров’ям чи розвитком, спричинені складними умовами в біологічній сім’ї та в інтернатних закладах. Також для більшості кандидатів важливий вік дитини — переважно, шукають маленьких дітей дошкільного віку. Проте більшість дітей у системі, яких можна усиновити — це діти старшого віку, часто підлітки», – коментує Інна Мірошниченко.
Крім повного юридичного усиновлення, в Україні активно застосовують інститут опіки. У 2025 році під опіку або піклування було передано 6 627 дітей. Цей показник також продемонстрував падіння. Порівняно з минулим роком він знизився на 7%.
Ситуація вимагає уваги. Менше дітей – менше родин.
