Українська стратегія, що передбачала поступове виснаження фінансових можливостей Кремля через війну, зіткнулася з новими глобальними обставинами. Зміна ситуації на нафтовому ринку та політичні рішення США фактично відсунули момент, коли російська економіка могла б опинитися під критичним тиском.
У центрі цього зсуву – різке подорожчання нафти та послаблення санкцій, що забезпечили Москві додаткові ресурси для ведення війни.
Логіка економічного виснаження
Українська оборонна стратегія передбачала системне збільшення втрат російської армії, що мало створити фінансовий тягар, який Кремль не здатен витримати у довгостроковій перспективі.
Зокрема, розрахунок базувався на щомісячному знищенні близько 50 тисяч військових РФ, тоді як можливості мобілізації залишалися на рівні 35 – 37 тисяч осіб навіть за умов високих виплат.
Фінансовий аспект виглядав критичним. Виплати сім’ям загиблих та бонуси новим контрактникам формували колосальні витрати – близько 6,6 мільярда доларів щомісяця.
Грошовий ресурс як слабке місце
Аналітики виходили з того, що ключовою вразливістю Росії є не нестача людського ресурсу, а саме здатність оплачувати війну.
За оцінками розвідки, при збереженні темпів втрат російська економіка могла б опинитися на межі системного краху вже восени.
Близькосхідний конфлікт змінив баланс
Ситуація кардинально змінилася після початку війни за участю США, Ізраїлю та Ірану, яка розгорнулася менш ніж місяць тому.
Вплив цього конфлікту проявився одразу в кількох напрямах:
- різке зростання цін на нафту принесло Росії додаткові 6 – 10 мільярдів доларів доходу щомісяця;
- фактичне послаблення санкцій дозволило збільшити експорт російської нафти приблизно на 13%;
- переорієнтація систем ППО на Близький Схід обмежила оборонні можливості України.
Ці фактори разом створили ефект фінансового підсилення Кремля у найкритичніший момент.
Відмова від української участі
На тлі загострення ситуації Київ пропонував свою допомогу у боротьбі з дронами, використовуючи власний досвід протидії російським атакам.
Втім, ця ініціатива була відхилена Дональдом Трампом, який заявив, що американська сторона не потребує такої підтримки.
Реакція Києва на рішення США
Окремі українські політики різко розкритикували такий підхід, вказуючи на його потенційні наслідки для війни.
Зокрема, пролунала оцінка, що послаблення санкційного тиску фактично означає збільшення ресурсів Росії для продовження агресії.
«Це як давати вбивці більше куль. Для Росії нафта і газ – це зброя», – зазначив Олександр Мережко.
Фронт і фінансовий стимул
Попри складну ситуацію, українські сили продовжують поступове просування вздовж лінії фронту протяжністю понад тисячу кілометрів.
Водночас матеріальна мотивація російських військових зростає. Виплати до кількох тисяч доларів на місяць залишаються суттєвим фактором для залучення новобранців.
У підсумку Україна змушена переглядати власні прогнози. Термін, коли економічний тиск мав стати критичним для Кремля, змістився. Глобальні процеси фактично дали Росії нове джерело фінансування війни.
Стрибок цін на нафту, спричинений ударами по Ірану, став несподіваним бонусом для Москви і дозволив їй продовжувати бойові дії з оновленими ресурсами.
