Портрет загиблого на війні спортсмена з Житомира Андрія Яременка з’явився на «шоломі пам’яті» українського скелетоніста Владислава Гераскевича. Саме через намір виступати з цим шоломом на Олімпіаді-2026 Міжнародний олімпійський комітет дискваліфікував атлета.
Про появу портрета розповів тренер Андрія Яременка Петро Пискун. За його словами, для житомирської школи боротьби це важливий і водночас емоційний знак пам’яті про свого вихованця.
«Шолом пам’яті» Владислава Гераскевича об’єднує зображення 22 українських спортсменів, які загинули внаслідок збройної агресії РФ проти України. Серед них – і Андрій Яременко, військовослужбовець ЗСУ та призер чемпіонатів і Кубків України з греко-римської боротьби.
Петро Пискун не приховує гордості:
“Те, що фото Андрія є на «шоломі пам’яті» – приємно. Він вихованець нашої житомирської школи боротьби, і про нього пам’ятають.”
Тренер показує десятки медалей, які залишилися після спортсмена. До зали боротьби Андрій прийшов у сім років і майже одразу звернув на себе увагу.
Петро Пискун згадує:
“Прийшов сюди, у спортивну школу, і від початку проявив себе як талановитий у цьому виді спорту. Ми почали їздити на змагання, де він спершу здобував медалі на турнірах та обласних змаганнях. Уже тоді було видно, що він показуватиме високі результати.”
З роками результати лише зростали. У 2005 році Андрій Яременко представляв Україну у складі національної збірної на чемпіонаті світу серед кадетів, а у 2015-му став чемпіоном України.
Та для тренера важливими були не лише нагороди:
“Ввічливий, порядний, культурний, ніколи не зазнавався через свої результати. Навпаки – підтримував молодших спортсменів, показував і навчав їх.”
Друг та одногрупник Андрія Назар Косенко розповів, що Яременко здобув ступінь магістра факультету фізичної культури і спорту Житомирського державного університету імені Івана Франка. Після завершення активної кар’єри він планував працювати тренером і виховувати нові покоління борців.
Ці плани перекреслила війна. Андрій мобілізувався до Збройних сил України та служив оператором безпілотних систем у 115-й окремій бригаді Сил територіальної оборони.
Остання зустріч із друзями відбулася під час відпустки у листопаді 2025 року:
“Він приїхав перед Новим роком у відпустку, прийшов на тренування, ми спілкувалися. Казав, що здебільшого на службі все було добре, спокійно, нічого важкого. Він загинув після того, як поїхав – минуло три дні, тренер зателефонував і сказав, що Андрія вже немає.”
Назар Косенко додає, що поява Андрія на «шоломі пам’яті» була закономірною:
“Те, що Андрій є на шоломі, мене не здивувало, бо це була спортивна людина: показував результати, представляв Україну на міжнародній і всеукраїнській аренах.”
Андрій Яременко загинув 4 грудня 2025 року під час виконання бойового завдання на Запорізькому напрямку. До свого 26-річчя він не дожив лише дев’ять днів.
За словами тренера, після відпустки Андрій міг залишитися вдома довше – брат домовився з командиром. Але спортсмен відмовився:
“Сказав: «Я їду, там мої друзі, ми команда, вони на мене чекають». 29 листопада 2025 року він повернувся з відпустки, а 4 грудня загинув.”
Портрет на «шоломі пам’яті» став ще одним свідченням того, що спортивні здобутки та людська гідність Андрія Яременка залишили слід не лише у залі боротьби, а й у спільній пам’яті країни.
