Гучні сирени, новини одна за одною, напруга і виснаження. В Україні, де війна стала буденністю, багато хто відчуває психологічну втому. Чому так відбувається та що допоможе втримати внутрішній баланс — пояснює психологиня з Бердичева Оксана Трибун.
Війна торкнулася кожної української родини, а потік тривожних сигналів і новин лише підсилює стрес. З часом навіть найсильніші починають відчувати, що ресурси вичерпуються. За словами фахівчині, у цьому немає нічого дивного — наша психіка реагує на ненормальні обставини цілком природно.
Чому ми втомлюємося: пояснення психологині
- Постійна тривога виснажує нервову систему.
“Коли мозок довго перебуває у стані “бойової готовності”, то він просто не встигає відновлюватися. Сирени, новини, повідомлення — усе це постійний сигнал “небезпека”, який запускає реакцію страху”, — пояснює Оксана Трибун. - Перенавантаження інформацією.
Наш мозок не створений для постійного споживання новин. Якщо оновлювати стрічку кожні 10 хвилин, тривога лише зростає. - Хронічна втома від невизначеності.
Мозку потрібна стабільність, а війна — це життя у режимі “що буде завтра?”. Це поступово виснажує навіть витривалих людей.
Як допомогти собі впоратися з тривогою
- Дозуйте новини.
“Визначте для себе конкретний час для перегляду інформації — наприклад, зранку і ввечері. Все інше — це час життя, а не виживання”, — радить психологиня. - Поверніться до відчуттів тіла.
Дихальні вправи, теплий чай, прогулянка або обійми — це не дрібниці, а сигнал для мозку: “Я в безпеці”. - День без інформації.
“Хоча б раз на тиждень проведіть день без новин, аналітики, коментарів. Це не байдужість, а турбота про психічний імунітет”, — підкреслює фахівчиня. - Говоріть про почуття.
Не варто тримати емоції в собі. Спілкування з близькими, психологом чи у групі підтримки допомагає зняти напругу та повернути контроль над емоціями. - Шукайте маленькі радощі.
Музика, кава, книжка, робота на городі чи рукоділля — це ті “якорі спокою”, що повертають до життя навіть попри війну.
Психологиня Оксана Трибун наголошує:
“Важливо пам’ятати, що втома від війни не є слабкістю — це реакція живої людини на ненормальні обставини. Дозвольте собі відпочити, знайти безпечне місце — навіть якщо це пів години тиші з книжкою чи зустріч із другом. Бо, зберігаючи себе, ми зберігаємо країну”.
Слухати себе та дбати про власне здоров’я — нині це не розкіш, а життєва потреба кожного українця.
