У Коростені художник-постановник міського палацу культури імені Тараса Шевченка Олександр Мкртчян поєднує творчість з волонтерством. Його картини сьогодні прикрашають сцени й аукціони, а матеріалом для деяких робіт стали гільзи від боєприпасів, надіслані з фронту українськими військовими.
Мистецький шлях Олександра розпочався в дитинстві. Він навчався в художній школі, а вже у 17 років став художником-живописцем на Коростенському фарфоровому заводі. Там розписував вази, тарілки, чайні сервізи й навіть ексклюзивні декоративні вироби для спеціальних замовлень.
“Можливо, серед ваз у музеях ще є ті, які я колись розписував. Це була дуже тонка, майстерна робота. Працювали з різними фарбами, кожна мала свій ступінь складності”, — згадує Олександр.
Після служби в армії чоловік із родиною переїхав до Покровська. Там разом із друзями заснував власне підприємство з виготовлення порцеляни. Протягом десяти років художник працював у майстерні, відточуючи техніку та розвиваючи напрям прикладного мистецтва. Згодом повернувся до рідного міста.
Нині Олександр створює декорації й костюми для театральних постановок у міському палаці культури. А у вільний час працює над картинами воєнної тематики, в яких гільзи набувають нового змісту. Матеріал для творчості він отримує від волонтерів і військових — це гільзи різного калібру: з-під автоматів, кулеметів, гранатометів.
У композиціях Мкртчяна гільзи органічно поєднуються з образами соняшників, українського неба, зруйнованих міст. Таке поєднання, за словами автора, символізує як красу й силу України, так і біль, що переживає країна.
Свої роботи митець демонструє на концертах і виставках, виставляє на благодійних аукціонах. Виручені кошти передає на потреби Збройних сил. Десятки його картин уже продані — деякі за 10 тисяч гривень і більше.
“Розписую гільзи замість дзвінкої порцеляни. Це експеримент, але він має свою силу і свій сенс”, — каже художник.
Крім волонтерської діяльності, Олександр бере участь у мистецьких ініціативах. Зокрема, створив ілюстрації до українського перекладу кувейтських новел “У пошуках коштовних перлин”. Його авторству належить також офіційний логотип міжнародного фестивалю дерунів у Коростені. Залежно від епохи, образ на логотипі змінювався: у період пандемії – в масці, після 2014 року – в камуфляжі.
Має митець і власний підпис – емблему, яку розробив ще у шкільні роки. За його словами, вона схожа на тризуб і слугує знаком автентичності для кожної картини.
Сьогодні мистецтво Олександра Мкртчяна – це не лише продовження його професійного шляху, а й інструмент підтримки армії, нагадування про війну та спосіб говорити з глядачем мовою символів, що народилися у найскладніші часи. Його роботи – це мистецтво, що звучить, навіть коли мовчить.
